Спілкуючись з людьми з селища на Херсонщині (назву не розголошуємо з міркувань безпеки). Я цікавилась, як в них вирішують проблему з доступом до води, в першу чергу питної та чи допомагає з цим місцева влада?

Мені розповіли про Катерину, місцеву учительку хімії, яка організувала лекції з безпечного використання води для дітей та дорослих своєї громади. Її ініціативи не тільки навчають, але й зміцнюють спільноту. Я вирішила поспілкуватися з Катериною, щоб дізнатися, чому вона взята ініціативу в свої руки та які зараз є рішення.

 

Софія: Доброго дня, Катерино. Ви читаєте лекції з безпечного використання води після підриву Каховської ГЕС. Розкажіть, будь ласка, про те, як виникла ця ідея?

 

Катерина: Насправді все почалося приблизно за рік до підриву ГЕС, в 2022. Через постійні обстріли російських окупантів наше селище, та і сусідні, залишалися без води. Звісно ремонти проводили, але води могло не бути по кілька днів, тож люди наповнювали всі можливі ємкості та брали воду з криниць та свердловин. Якість тієї води буда сумнівна. А оскільки я вчителька хімії та біології, то чудово розумію наслідки забруднення питної води. Мене це лякало, тож я вирішила діяти негайно і почати розповідати дітям, як зробити воду безпечною. 

 

Софія: Тобто ситуація була контрольованою до підриву ГЕС?

 

Катерина: Насправді так, справжній жах почався після підриву ГЕС. Раніше хай із перебоями, але воду подавали централізовано, і вона була безпечною. На щастя, наше селище постраждало не надто сильно, але люди втратили доступ до питної води, а криниці стали отруйними. 

 

Софія: Можете розповісти, які ризики пов’язані з вживанням забрудненої води?

 

Катерина: Навіть не знаю з чого почати. Коли були пошкоджені трубопроводи від обстрілів, то по суті єдина проблема була в інфекціях та паразитах, які можуть потрапити в воду разом з брудом при ремонті. Але хлорування або ж кип’ятіння вже в домашніх умовах вирішували це питання. 

Після підриву ГЕС все ускладнилося. Люди почали запасатися водою. Для цього бралися будь-які ємності навіть якісь старі діжки з невідомого металу, в них цілком могли бути важкі метали, як от свинець чи кадмій. Якої якості була вода з свердловин чи криниць якою наповнювали ці ємкості, насправді теж невідомо. Оскільки це Херсонщина, кругом поля, то можна допускати, що в воді нітрати та пестициди. Ці речовини можуть вражати нервову систему та провокувати розвиток раку. 

Це я вже мовчу про інфекції, що передаються через воду як от лептоспіроз. У відкриту криницю, якою давно не користувалися могло потрапити, наприклад, тіло мертвої миші, яка переносила різні інфекції.

 

Софія: І справді, це лякає. Яким чином ви вирішили доносити це людям, адже серед населення була паніка, і останнє про що вони думали, це важкі метали в воді. 

 

Катерина: Раніше я завжди наголошувала на тому, що пити воду з невідомого джерела не можна та пояснювала в доступній для дітей формі чому. Я як вчитель, маю зв’язок з дітьми та їхніми батьками. Тож я одразу коротко написала в батьківських чатах, щоб люди стежили за якістю води. Це було схоже на крик відчаю. Але батьки відповідали, дякували за таке нагадування. 

 

Софія: Але на цьому ви не зупинилися? Ви пішли далі і розширили свою просвітницьку діяльність? 

 

Катерина: Коли стали відомі наслідки підриву ГЕС і стало зрозуміло, що швидко виправити ситуацію не вийде, я усвідомила, що розповідати про небезпеку забрудненої води дітям — це добре, але забруднена токсинами вода може вбивати не гірше за кулі. 

Тож я звернулася до місцевої влади і нам вдалося організувати щось схоже на лекції для місцевого населення. Адже ця проблема стосується кожного і не лише в нашому селищі, а й узагалі у всіх прифронтових регіонах.

 

Софія: А як на це відреагували люди, особливо старші?

 

Катерина: Спочатку люди були досить скептично налаштовані. До нас почали привозити цистерни з водою, але люди набирали її в різні ємності, часто не призначені для питної води. Та і загалом людям було не до моїх повчань 

Але вже після першого заходу я зрозуміла, що моя ідея спрацювала. Люди почали переповідати одне одному про реальну загрозу. Тож вважаю, що мені вдалося знайти підхід. 

 

Софія: Про що ви розповідаєте на своїх лекціях? На чому акцентуєте увагу?

 

Катерина: Я відверто кажу людям, що ми змушені пристосовуватися до нових реалій. І те про що я говорю під час наших зустрічей має стати щоденним ритуалом. Адже ніхто не подбає про наше здоров’я та здоров’я наших дітей крім нас самих. 

Лекції завжди починаю з довгострокових наслідків вживання забрудненої води. Людей лякає перспектива захворіти на рак через брудну воду, вони бояться за здоров’я дітей, тож намагаються дослухатися до моїх порад. 

 

Софія: А які поради ви даєте людям?

 

Катерина: Я завжди говорю про важливість зберігати воду в чистих ємкостях. Нам привозять питу та технічну воду. Тож я постійно наголошую на тому, що цю воду слід чітко розділяти. 

В чистих ємностях, призначених для питної води, зберігати воду для приготування їжі та пиття. При цьому краще перестраховуватися та все одно кип’ятити питну воду протягом 10 хвилин. 

Люди похилого віку не можуть носити воду від центру селища до своїх домівок. Тож багато жителів почали збирати дощову воду. Я наголошую, що така вода може нести певну загрозу, тож її краще не вживати, а використовувати для прання чи інших цілей. 

Є такі люди, які намагаються брати воду з криниць. Я постійно застерігаю їх від цього, адже це може призвести навіть до смерті. 

Головне наше правило — кип’ятити воду перед вживанням мінімум 10 хвилин. 

 

Cофія: Які у вас плани на майбутнє, про що ви мрієте?

 

Катерина: Ну про що ж зараз можна мріяти, звісно, про перемогу України. Щодо планів на майбутнє, то є ідея поширювати інформацію про небезпеку забрудненої води в соціальних мережах, щоб наш досвід згодився іншим громадам. Адже зараз мільйони українців не мають доступу до питної води.